Дамы и господа, приветствуем вас на третьем заседании экспертного клуба "Український вибір". В этот раз оно посвящено внешней политике. Будет несколько камерная обстановка. У нас немного не сложилось с присутствием господ политиков. Единственная надежда, что подъедет чуть позже Константин Грищенко. Их срочно cозвал Янукович. Немыря и Тарасюк в связи с завтрашним визитом Буша, к сожалению, сегодня отсутствуют. Сегодняшняя тема - "Имидж Украины. Пути достижения успеха". Основная мысль: прийти к каким-то тезисам, что нужно сделать, чтоб уйти от страны, которая, максимум, находится в восприятии иностранцев где-то на востоке... на западе России. Некоторые вообще думают, что это в Африке. Лично с этим сталкивался. Я передаю слово модератору и будем начинать.
Ще раз вітаю всіх присутніх. Насправді, дійсно, питання, яке ми сьогодні спробуємо, я думаю, тільки зачепити, можливо, за допомогою наших основних доповідачів, в першу чергу це Дениса Богуша, думаю, що Ігор до нього приєднається. Ми спробуємо з різних сторін поглянути на це. Навіть, з моєї точки зору, безумовно, візит Буша - це велика і важлива подія, але все-таки ми бачимо, що держава насправді досить, з нашої точки зору, несерйозно займається зовнішнім своїм іміджем, я маю на увазі владні структури, на чолі яких стоять чи стояли колись чільники - той же Борис Іванович, і той же Костянтин Грищенко. Тут департамент аналітики Агенства моделювання ситуацій приготував таку невеличку аналітичну, я би так сказав, записку, і тут досить цікаві цифри. Ви можете подивитись, що ми займаємо майже всюди, останні місця - і по різним рейтингам, по різним якимось оціночним матеріалам. І в зв'язку з цим нам здається, що, якщо не хоче займатися цим держава і владні структури, то, можливо, як раз в такому сенсі ми почнемо говорити про цю проблему, бо зараз, можливо, всі думають, що щось є більш актуальне - ці ж вибори в Київ, хто кого переможе в протистоянні, в інформаційній війні - Ющенко Тимошенко чи Тимошенко Ющенка, але, насправді, нам здається, що треба дивитися трохи далі і думати, що буде не тільки завтра і післязавтра, яким чином Україна буде сприйматися. І ми сподіваємось, що сьогодні зможемо деякі, можливо, напрямки показати, зачепити. І я запрошую зараз до слова Дениса Богуша.
Дивіться, будь ласка, це буде десять-п'ятнадцять хвилин.
Денис Богуш
Прошу увагу в цю частину залу. Ми займаємось цією темою дуже щільно десь три роки, провели вже два міжнародних форуми, з залученням провідних світових експертів з піару, і я вас спробую ознайомити з цією темою. Є таке місце на мапі світу, яке має назву Україна. Ми в ній живемо. В сучасному світі основними цінностями держав є інформація та віртуальні чинники, наприклад, іміджи та бренди, якість яких впливає на котировки на біржах, ціни рішень урядів, розподіл ресурсів тощо. Кожна держава в світі в наш час має свій імідж і є брендом. Імідж країни визначає інвестиційну привабливість не менше, ніж об'єм ВВП та рівень розвитку матеріального виробництва. 200 країн весь час змагаються одна з одною в світовому конкурентному середовищі. Одна держава найсильніша, в іншій - найбільша кількість населення, ще в одній більше нафти та газу, друга головує в ООН або в Євросоюзі, ще одна славиться найкращим чаєм або кавою, інша - найнадійнішими автомобілями або комп'ютерами, а хтось готується до польоту на Марс. Що таке імідж України? Це образ держави України та її складових в уяві різних цільових груп на міжнародному, національному та локальному рівнях. Відповідно, загальний імідж України складається з інвестиційної, туристичної, соціальної, і політичної складової. Якщо подивитись на матрицю іміджу України, то загальний імідж складається, з туристичного, інвестиційного, соціально-політичного, іміджу керівників держави, далі - всесвітньо відомі бренди, торгові марки, зірки-українці, продукти, події тощо. Імідж держави знаходиться - ось ви бачите червоним - в стратегії розвитку держави. Зверху є коцепт місії, цілі країни. Потім ідуть національні інтереси і пріоритети национальних інтересів. Потім - національна безпека, концепція національної безпеки. А потім іде організаційна стратегія і комунікаційна стратегія. Організаційна - це стратегічні плани з різних напрямків. Тут же є структура влади, конституція і все таке інше. А комунікаційна - це бренд країни, імідж та репутація країни, інформаційна політика влади держави, імідж лідерів країни, розвиток комунікацій і медіа. Імідж та репутація лідерів держави - складова іміджу України. Імідж голови держави, прем'єр-міністра і голови Верховної Ради є суб'єктом інформаційної безпеки країни і повинен охоронятись як державний кордон. Є зовнішні і внутрішні фактори. Є психологічні аспекти. І ще такий елемент - від частого згадування в цих медіа в позитивній тональності залежить імідж будь-якої країни. До речі, жодного офіційного представництва тих медіа немає в Україні. Ну ви бачите - це Wall Street Journal, Times, New York Times, BBC, CNN, Financial Times, Economist та інші. Але вони є в Москві і 80% інформації про Україну іде з російським поглядом. Далі. Держава у формуванні іміджу. Існувала державна програма забезпечення позитивного міжнародного іміджу України на 2003-2006 роки. Ця програма виконана і зараз є концепція державної цільової програми формування позитивного і міжнародного іміджу на 2007-2010 роки. До речі, всі програми, які стосуються іміджу, ви їх бачите - це програма співпраці з закордонними українцями, програма розвитку туризму до 2010 року, програма розвитку інвестиційної діяльності до 2020 року, інвестиційний імідж України, державна програма формування позитивного і міжнародного іміджу України, 2007-2010 роки (в розробці). Чому в розробці - вона повинна була вийти 2006 року, але ви, може, пам'ятаєте, що уряд Януковича перерозподілив роботу з іміджу з Міністерства закордонних справ в Міністерство освіти. Міністерство освіти, 2008 рік, за 20 мільйонів гривень займалося іміджем України, але не написало програму. Зараз знову іміджем України займається Міністерство закордонних справ. І три бюджетних програми є - інформаційне та організаційне забезпечення участі України в міжнародних форумах, конференціях, виставках, заходи щодо формування позитивного інвестиційного іміджу України, і фінансова підтримка розвитку туризму. Якщо зробити загальний огляд досліджень іміджу України з багатьох питань з 2000 року по цей рік, то країна має такі вісім пунктів сприйняття. По-перше, це маловідома і маловпливова європейська держава, що знаходиться в пошуках свого місця в світі; це молода демократична країна, країна "помаранчевої революції"; це кризова країна, політично нестабільна, з неефективною владою; Чорнобиль, небезпечна країна, всі про це пам'ятають; відомі українці - Кличко, Шевченко, Ющенко, Тимошенко, Руслана, Вєрка Сердючка, Бубка, Клочкова; ця країна має проблеми з Росією; імідж переважно негативний, високі інвестиційні ризики, корупція у всіх органах влади і красиві жінки і дешеві повії. Це так сприймають нашу країну. Це узагальнюючий огляд. Ми взяли всі дослідження, які були, і узагальнили на один аркуш. Якщо говорити про media focus українських медіа - це робила агенція з Великої Британії TMA Communications для Міністерства закордонних справ, то ви бачите на цій діаграмі - 44% всієї інформації з України іде про політику. Величезна кількість повідомлень з України стосується політики, мало уваги приділяється туристичним, культурним, інвестиційним можливостям країни. Багато закордонних друзів, кажуть, що: "ви стільки про політику... та ми стільки і не думаєм про цю політику!" До речі, якщо взяти, скільки думає середній американець, про політику - це десь 3,5 хвилини за день. А скільки, як ви вважаєте, українець думає про політику? Десь три-чотири години. Це ми робили дослідження два роки тому. Далі. Якщо взяти месиджі з України, які у Великій Британії. На першому місці в негативі іде стабільна чи нестабільна Україна, там, і влада. От, політична стабільність-нестабільність. Це основні месиджі. Потім - добрі чи хороші, чи погані в нас лідери політичні. Потім - погана інфраструктура і таке інше. Якщо, говорити - Україна, Велика Британія, Франція, Германія - ось, зеленим ви бачите, хто позитивно скільки про нас думає. Найбільше, позитивно думають про Україну німці. До речі, у наших органів влади та комерційних фірм у багатьох немає ніколи і звички такої - робити німецьку версію сайту, інтернет-сайту. Може, тому й думають добре. Інвестиційний імідж. Інвестиційний імідж базується на світових інвестиційних рейтингах країн. Існують, і ви бачили тут в аналітичних матеріалах, дуже багато рейтингових якихось агенцій, які роблять інвестиційні рейтинги і, базуючись на цих рейтингах, інвестори вкладають кошти в країну. Наприклад, один з рейтингів - це французький, французька агенція Coface в Парижі. Ось ви бачите: Україна - це, я не знаю, як вам, видно - всі країни, по ризикам, розподіляються на А, B, C, і D, C і D - це великий інвестиційний ризик і негативний інвестиційний клімат, а А і B - це позитивний. Ось Україна має С, наряду з такими країнами, як Аргентина, Еквадор, Гондурас, Ямайка, Парагвай, Венесуела, Монголія, Пакистан, Вірменія, Азербайджан, Грузія, Македонія тощо. Наприклад, Росія має В, Болгарія і Румунія - сусіди України - А4, Угорщина, Польща та Словаччина - А3, ну і Білорусія, Молдавія - Д. І поки ми не станемо в рейтинзі на В, допоки в нас інвестиційний рейтинг не буде В, в нас не будуть вкладать кошти. Інвестор, ну, думає: ну куди вкласти 1 мільярд доларів... чи в Швейцарію, чи в Україну? Він вкладе це в Швейцарію, або в ту країну, і якій невеликий ризик. Ще, якщо рейтинг ризиків України розподілити по складовим, то ви бачите, що безпека - В, політична стабільність - С, ефективність влади - Е. А, B, C, D, Е... Це найвищий ризик, який тільки може бути. Тобто, влада взагалі неефективна. Регуляторна система - D, макроекономіка - В, інфраструктура - D, і загальний рейтинг - С. В кожної рейтингової агенції є своя система, там, в когось 2В, в когось А, С, але вони всі мають загальні риси. Якщо сказати, з яких країн приходять інвестиції в Україну - як бачите, на першому місці Кіпр, на другому місці Німеччина, на третьому місці Голандія та Австрія. До речі, за всю, на весь період незалежності України до України прийшло десь 29 мільярдів доларів. У минулому році 8 мільярдів доларів прийшло в якості прямих іноземних інвестицій. І Україна інвестувала, тільки Донецька область інвестувала в минулому році в Кіпр 5 мільярдів доларів. Тобто 8 прийшло, 5 інвестувала. Наші інвестори не вкладають гроші в Україну. Навіть внутрішні інвестори. Ідемо далі. Що можна сказати про Євро? Підготовлені програми, створені структури. Але до сих пір програми не узгоджені між міністерствами. Це є велика проблема. Ну програма і загальна є, а міністерства друг з другом нічого не узгодили. Немає ефективних ідей в транспортній, туристичній та медичній галузях. Наприклад, в Києві зараз є 6 тисяч готельних номерів. 6 тисяч. Стадіон у нас на 70 тисяч людей. І приїде рівно стільки людей, скільки зможе забронювати місць в готелях. Наприклад, Євробачення. Взагалі, на Євробачення приїжджають десь 50 тисяч людей. На той час в Києві було 4 тисячі готельних номерів. Так подумали, що поставимо два кораблі і наметове містечко на Трухановому острові. Так ось приїхало 7 тисяч людей - рівно стільки, скільки змогло забронювати місця в готелях. Тобто це велика проблема готельна. І очікується десь 400 тисяч гостей. 400 тисяч. Де їх селити? А далі я вже не буду занурюватись в цю тему. Не знайдені джерела фінансування. Далі. Євро-2012 не є національним пріоритетом. Чому? Наприклад, зараз національний пріоритет - віддати борги Ощадбанку, тобто в бюджеті, цього року десь 20 мільярдів гривень є на відшкодування цих боргів Ощадбанку. 3 мільярди на Євро. Але з 20 мільярдів в бюджеті є тільки 6 і 14 Юлія Тимошенко планує наколядувати за рахунок приватизації. Ну тобто, ці гроші не підуть в розвиток країни, а підуть на інфляцію і на рейтинг Юлії Тимошенко. За даними різних експертів, витрати на підготовку чемпіонату Європи з футболу необхідно від 11 до 18 мільярдів євро. І 70-80 відсотків необхідної суми влада планує залучити за допомогою іноземних інвестицій. Як це зробити в умовах негативних інвестиційних рейтингів України і відсутності пільг для інвесторів - невідомо. Далі. Туристичний імідж. Загальна кількість туристів десь 18-20 мільйонів туристів за рік. 88% - це приватний туризм. Хто в'їжджає в Україну? На першому місці - 31% Росія, росіяни, потім Польща, Молдова, Білорусія. Це, до нас в'їжджають. Скільки виїжджає? Росія, Польща, Білорусь, Угорщина, Молдова. Тобто великих туристичних потоків в Україні немає. Якщо будуть побудовані готелі, вони будуть стояти порожніми. Можна вийти з цього тільки, побудувавши олімпійське містечко. Таке, як було на Олімпіаді 80-го року. Які регіони України найбільше ваблять іноземного споживача в Україні? 36% - це Крим. Хто приїжджає? 27% - Київ, 21% - Одеська область, 11% - Севастополь і 6% - Львівська область. Що думає Міністерство культури і туризму з цього приводу і як воно робить... ну що воно робить? Міністерство культури і туризму робить на Euronews і National Geografic рекламну кампанію за 8 мільйонів гривень і там є слоган, що у нас країна - це Україна для закоханих у сніг. Мої друзі, я спитав, що ви думаєте? Я сам задумаюся, чи закоханий я у сніг, наприклад. Ідемо далі. Що робити зараз? Я вже закінчую. По-перше. Держава повинна спрямувати зусилля на формування позитивного іміджу України, але це повинна бути консолідована позиція з питань політики, економіки, інвестиційних і туристичних можливостей. Тобто, полиція політиків повинна бути узгоджена, а не різна. Міністерства повинні, якось узгоджувати ці месиджі, щоб ми не були закохані у сніг, і, не робили з "Конгломератом" бієнале, може... ви пам'ятаєте цей скандал з тендером Міністерства закордонних справ, виграла юридична фірма "Конгломерат" і 3 мільйони доларів списала на Берлінське бієнале, де показали фільм "Мамай" і покращили таким чином наш імідж. По-друге, ця позиція повинна відображати стратегію України в світі і базуватись на національних інтересах і пріоритетах. Ми повинні визначити пріоритетні країни для нас і там робити піар кампанії і рекламні кампанії. І якийсь результат отримувати. Наприклад, оця кампанія, вона вже зроблена, про закоханих у сніг. Який ефект? Чи поїхали, наприклад, в Карпатах люди? Не знаю... По-третє. В цьому напрямку повинна працювати одна інституція. Наприклад, координаційний центр на базі МЗС або спеціалізованого інституту як для досліджень в цій галузі, так і для формування рекомендацій для разних гілок влади з висвітлення тих чи інших подій. До речі, в багатьох країнах є так звані інститути іміджу країни. По-четверте, політики та державні інституції повинні мати консолідовану позицію з різних питань, які висвітлюються назовні. Українські політики надто зосередились на внутрішній боротьбі одного з одним, і намагаються розділити Україну на Схід і Захід. Але такий штучний розподіл не стосується реального життя населення регіонів. По-п'яте, необхідно зробити підготовку до Євро-2012 пріоритетом національних інтересів України на цей період. Тобто, що таке пріоритет? Тобто всі бюджети - і центральний, і регіональні в пріоритетному напрямку фінансують ці програми. Або робляться пільги для інвесторів, щоб вони сюди прийшли. Вони не йдуть. Ідемо далі. По-шосте, необхідний комплекс заходів з інформаційної безпеки держави. Велика проблема. По-сьоме. Подібна сфера формування позитивного міжнародного іміджу повинна мати фінансування без залежності відтого, хто є у владних коридорах - що б не було, що Міністерство освіти займається іміджем України. Залучені повинні бути до цієї діяльності виключно спеціалісти високого рівня. І останнє, Україна повинна проводити активну, навіть агресивну інформаційну політику. Активно пропагувати здобутки та можливості України, підтримувати українські інформаційні центри в різних країнах, просувати українські ЗМІ в різних мережах в світі, проводити мовлення на різних мовах. Ось я таку... коротку доповідь зробив. Дякую за увагу.
Спасибо господину Богушу. Я думаю, что марафон подхватят журналисты. Игорь Слисаренко. Единственное - у меня будет просьба ко всем выступающим говорить в микрофоны и акцент делать на путях, что нам надо сделать, потому что ситуацию, которую он нам обрисовал, можно уложить в одно слово - аховая. Прошу.
Ігор Слісаренко
Дякую. Я буду дещо сумбурно, і пан Денис виголосив таку дійсно предметну теоретичну доповідь, і, принаймні, я для себе поставив і ставлю кільканадцять запитань, уточнюючих запитань, тих запитань, які, здається, ми обходимо, коли проводяться такі столи, такі обговорення. Тобто, говоримо загалом. А якщо говорити вже якось предметніше, в подальшому, в одному аспекті. Можливо, дуже добре, що сьогодні нема політиків запланованих. Тому що я так собі передбачав - я знаю, принаймні для себе, про самовпевненість політиків, що вони можуть сказати і яку ковдру на себе кожний би з них потягнув і для чого це, власне. І тому, коли пан Денис абсолютно слушно говорить, що потрібна державна політика, концепція, кошти, то тут абсолютно справедливо. Тот тут, вважаю, постає таке буденне запитання, принаймні, для мене воно очевидним є. Кожен з наших можновладців вираховує, наскільки це може. Як у духовній площині, так і в суто матеріальній, так? Все-таки наслідки того скандалу з коштами, якими розпорядилося МЗС в 2004 році - ми й досі не знаємо результату... Ну це дії, але хто ніс відповідальність, хто проводив тендер, коли безліч голосів роздавалося, що: ну не давайте цій фірмі гроші, коли відкритим текстом кричали: крадуть! Все одно, значить, хтось же в тім зацікавлений. І така буде надалі доля всіх коштів, які будуть виділятися. Я не песиміст, але вважаю несмілим саме так працювати.
Игорь, коротенько резюме об этом. Раз, два, три пункта, что надо сделать
Дуже коротко, тобто, знову ж таки - думати глобально, діяти локально, як на мене, найреальніше, найперспективніше. Це розвиток промотування туристичних можливостей України, це дійсно те, що не просто дає позитивний імідж державі, а і, власне, допомагає нашим громадянам. Як пишуть, в Карпатах люди самотужки створюють, там, веб-сайти.
Подведём краткие итоги после первых двух выступающих. Из-за того, что у нас отсутствует эта единая структура единых критериев продвижения политики по имиджу Украины, отсутствует личная заинтересованность политиков в этом - я так понимаю, в первую очередь финансовой. Но из путей выхода у нас пока появилось, что самое перспективное вложение - это бросать всё на развитие туризма, а инвестиции и всё остальное придёт за ним. Я хотел бы передать дальше слово политологам. Валентин Якушик. Свои прогнозы и видения решения ситуации.
Валентин Якушик
Я, в принципі, поки що не про прогнози хотів поговорити, а моє враження від того, який імідж України можуть мати наші партнери - сусіди і далекі від нас країни і діячі. З тих зустрічей, які були у мене з іноземцями, я можу сказати, що, передусім, дуже сильним моментом, який формує імідж України, є те, Україна - це держава з корумпованою судовою системою. Небагато країн в світі, які мають таку систему, де гроші, зв'язки і, передусім, зв'язки юристів з суддями вирішують, як будуть вирішені судові справи, при чому на різних рівнях: на одному вирішим так, на другому - інакше, купили, перекупили і це дуже негативний імідж. Скільки про це говориться - нічого не змінюється. Друге, і те, на що сьогодні звертали увагу, - на "помаранчеву революцію". Я думаю, вона залишається як щось таке свіже, як те, на що сподівалися, але зараз Україна уявляється як країна, де революційна доцільність переважає над правовою державою. Це другий компонент іміджу. Третій - це неефективність управління. Просто неефективно, не підготовлено, корупмовано, по-дитячому роблять ті справи, чи по-несерйозному, які повинні робити серйозно. І тут газові проблеми якраз являються дуже показовими. Четверте - це як думаю латентно можна побачити, що Україна - це така держава, яка... в якій державний апарат думає, кому би продатися - Росії чи західним своїм партнерам. І це, якби, найголовніший рушійний процес, який є. Я кажу про імідж. Тому що, в одних оцінюється, як проросійських, хоча я не думаю, що донецькі бізнесмени так лише про те думають, як позбутися своїх привілейованих позицій в Україні; а інші - щоб зробити так, лиш би увійти в будь-які західні структури... Це країна, яка готова на нееквівалентний обмін заради якихось ідеологічних, виграшних моментів. Наприклад, готова не брати зовсім гроші за візи і відмовитися від того, щоби надавати візи і, наче в цьому багатомільйонні доходи, і водночас готова скасовувати такі візи для інших і вести розмову про те, щоби серед рівних з'являлися ще найбільш рівніші. Я не знаю, в багатьох країнах є таке, щоби рядовий громадянин погоджувався, що оті, хто там біля кордону 50 кілометрів, вони повинні мати більше можливості для маленької спекуляції, ніж інші. І чому лише біля одного з кордонів? Якщо це йде постійно, оця дискусія в пресі, оця інформація, то тоді і з'являється імідж, може і не такий консолідований, але можна побачити, що це країна і чим вона відрізняється від Європи і чим більше схожа на країну, як називають країни, що на південь від Сахари. І ще. Коли я вчора побачив інтерв'ю Президента Буша по "Інтеру", мені здалося, що, в принципі, Президент Буш всім задоволений, така країна його влаштовує. Він каже: нормально, ви рухаєтеся в напрямку подальшої демократизації. Тобто, все те, що було в тому році, в 7-му році щодо всіх цих передтечій - де революціонери, де контрреволюціонери, де хто який суд захопив, де встановив який, як в Латинській Америці, контроль за тією чи іншою військовою частиною, чи поліцейською частиною, готові були кинути один на одного - ну, це нормально. Це шлях до демократії. І що зараз робиться. Якщо такий імідж, то, може, ми забудемо про все, що було, і ніби цього і не існує. І друге, мені здається, також позитивний імідж в тому, що Україна буде ставати все більш і більш, або набувати рис конкурентного середовища, особливо там, де повинні в нашу країну увійти американські монополії в нові сфери ринку, ну, наприклад, що стосується ядерних... як вони називаються? для атомних електростанцій, стрижні. І таке інше. Значить, про що йдеться. В принципі, я думаю, дуже важливо, щоб ми почали говорити про цей імідж. Я, як би, в негатив пішов. Ми можемо знайти багато чого іншого... Є, на що розраховувати. Народ ще не втратив совість, не втратив гордість, да? Я лише знову звернувся до того, що я люблю робити - до типологій. Перед нами є вибір - давайте будемо чесними: ми не можемо претендувати зараз на велику державу з економічної, з якоїсь іншої точки зору. Але претендувати на те, що ми будемо совісні, справедливі і орієнтовані на те, щоби ми вчилися і ставали все більш і більш сильними і розумними - можна. Як Японія колись це зробила після 45-го року. Вона спочатку зорієнтувалася на те, що вона маленька держава і знаходила для себе найголовніші сфери, де вона поступово ставала великою державою. Нам також про це треба подумати. І які для нас зразки? Що нам пропагують? Пропагують, як я розумію, коли нашого Президента слухаю, досвід Польщі чи Угорщини. Може бути. Але тоді треба спитати людей, так? Чи вони готові, щоби всі наші ринки були підбиті, в тому числі і банковий, інші, ми про це з колегами якось сперечалися і може бути, якщо мені доведуть, що це нормально, що у нас не буде своєї банківської сфери, якщо не буде свого військового виробництва, але будемо жити за європейськими стандартами, може бути. Але це треба вирішити. Але це, як би, з економічної і з загальної позицій. А ще щодо можливості справлятися зі своїми, як би сказати так, національними проблемами з культурно-етнічної точки зору. Тут переді мною два приклади. Це може бути для нас виграш, якщо ми на це погодимось. Македонія і Боснія і Генцеговина. Де, в принципі, прийшли іноземні консультанти, або, як вони здійснюють цей контроль в Боснії і Герцеговині, і кажуть: ця зона буде жити так, ця буде так, а ми вас будемо примиряти і тримати як одну країну, або, цього ще Македонія не дійшла цього рівня, але вони вже справились з тим, що албанці все більше і більше отримують прав там, що ще трошечки і може повторитися те, що було в Сербії і в Косово і тут лише, якби, залежать від того, що зовнішнє середовище зробить. Внутрішніх сил на це нема. Може бути і такий варіант. Але спитайте, чи всі на це готові, і щастя свого шукати десь там, де сплачують більше. Може бути інше. Знову я звертаюсь до того, що мені ближче до серця. Дивлюся, що сталося з Сингапуром, да, після проголошення незалежності - з якоїсь невеличкої, майже села по світових масштабах, вони зробили футуристичну державу. Здатні ми на це, чи не здатні? Ну, мені здається, що в принципі є в нас такі інтелектуальні, культурні сфери, які можуть поставити перед собою надзадачу. Вона ніби нездійсненна, але якщо ми її ставимо і всі сили на це зберемо, тоді є шанс. І тут дуже симптоматично, що і Блок Юліі Тимошенко, коли він йшов на вибори оці останні, він багато чого говорив і про східний варіант розвитку: про китайський, тайванський, південно-корейський і таке інше. Це буде також імідж. Якщо ми ставимо перед собою завдання, які ніби-то неможливо здійснити, але це здійсненно, якщо правильно подумати. У мене нема відповіді. У мене є лише, може, емоції. З деякими теоретичними узагальненнями.
Дякую. Безумовно, дякуємо пану Якушику за таку, я би сказав, футуристичну... та картина, яка намальована, що ми будемо скоро, як Сингапур, - мені, до речі, це дуже подобається - насправді, дійсно, от, пан Валентин дуже добре знає, що є таке в теорії держави і права поняття, як авторитет держави, так? І його десь сприймають і він через, що там? Військова міць - це, 20-те сторіччя було, це економіка, інформаційно, скажім, культурний, вплив. Що може ця країна робити. Зараз в 21-му як раз добавляється цей технічний прогрес і, от, український Сингапур буде. Мені здається, що, якщо підводити риску, то ми можемо зараз тільки розраховувати на останні два. Інформаційно-культурний якийсь прорив робити чи якісь досягнення, тобто то, про що говорив пан професор. Ну, а зараз, хто у нас зараз? Журналісти. Надія?
Добре. Є вже кілька ідей після почутого. Я працюю на телеканалі ICTV, я займаюся міжнародними новинами і, зокрема, багато років займалася висвітленням українських подій на іноземних телеканалах. Я хочу сказати, що, можливо, потрібно йти від людей до людей. Особисто я точно людей 200 до України навернула. Яким чином? Просто особистим спілкуванням. Я хочу підтвердити, що, наприклад, німці - останній мій досвід спілкування з німцями. Вони дуже симпатизують Україні. Я брала участь у курсах підвищення кваліфікації, просто довелося в ході програми для телевізійників змінювати деякі пункти, тому що програма була розрахована на журналістів з країн, що розвиваються. Коли вони побачили, власне рівень українських журналістів, довелося все поспіхом змінювати і я думаю, що ми зробили свій великий внесок хоча б у цій сфері освіти для мас-медіа. Тобто йти від людей до людей своїми власними контактами, навертати іноземців до України, просто показувати і говорити, що ми симпатичні, насправді, добрі люди і країна наша така ж сама. Мені приємно, наприклад, їздити в Прибалтику, мені дуже подобається країна Естонія. Тому що, коли я ступаю на борт естонського літака, там скрізь стоїть таке тавро "Welcome to Estonia". До України є свій логотип. Я знаю, куди я їду. І естонці цим дуже пишаються. Звичайно, країна маленька, не така велика, як Україна, але вони приділяють дуже багато уваги таким, фішкам, можливо, то така маленька візитка країни "Welcome to Estonia". Тобто людина знає, що вона їде в Естонію і їй там раді. Тото, можливо, щось варто повідомити таке для України... Ну, це деталі, але це дуже важливо. Тому що навіть на літаку Estonian Air стоїть така невеличка візитівка "Welcome to Estonia". Супер. Там, на пляшках, в ресторанах, скрізь. Навіть на вулицях.
И всё-таки, Надежда. То есть, упор на что? Это должна быть государственная политика? Или это должна быть политика самих жителей, или это симбиоз?
По-перше, політика самих людей. Тобто кожен має стати агітатором своєї країни. В гарному сенсі і розповідати про неї, доводити це своїми справами, своєю поведінкою і розповідати людям, наприклад, що щось є неправдою, а щось є правдою і в нас є багато чогось хорошого в країні. Я пропоную не ставити перешкоди великому бізнесу, який намагається зробити щось гарне для іміджу України. Я маю на увазі, в першу чергу, наших потужних бізнесменів, які проводять великі акції і я думаю, що це для України є великою користю. Тому що інформація їде за кордон і, наприклад, не треба... Гарно, якщо пишуть в американських газетах, що в Україну приїхав Деміан Херст, тобто цього не потрібно стидатися, це прекрасно. Україна йде в інформаційній зв'язці з великими іменами. Київ згадується в гарному сенсі. Що б я хотіла сказати як телевізійниця: нам не вистачає гарних засобів масової інформації, як, наприклад, існує в Росії канал Russia Today. Це англомовний телеканал, програми які створюють люди, зацікавлені в розвитку Росії, але просто незацікавлені особи - це іноземці, які створюють імідж Росії. Там виходять програми, там виходять інтерв'ю, там виходять новини. Це англомовний канал, який, власне, і створений для того, аби підтримувати імідж Росії за кордоном. Цього в нас, на жаль, немає. В нас є один супутниковий канал, але біжуча стрічка англійською мовою сумнівної якості, я думаю, це не зовсім те, що потрібно Україні. Інтернет. Прекрасна справа. Я йшла сюди, набрала імідж України, був ваш сайт - директ, тобто в п'ятірці, я думаю, що ті, хто хоче їхати в Україну вони зможути знайти там таку інформацію. Тобто, розвивати інтернет. Можливо, якимось чином задіювати блоги, створювати, там блог України, я не знаю, там, посадити людей, які можуть відповідати на якісь запитання, там, вести дискусію у вірному руслі. Власне, моя пропозиція - це власна агітація і створення потужних інтернет, телевізійних, радіо-, газетних ресурсів. Ви хочете сказати, що насправді ці засоби масової інформації, які зараз присутні в Україні - це не всі, дійсно, в нас не присутні BBC і CNN як авторитетні видання, але є інші, я не знаю, чи захоче найближчим часом BBC та CNN відкрити свої бюро в Україні. Мабуть, потрібно їх дуже в цьому зацікавити і робити щось таке, насправді, хороше... Я думаю, що найближчим часом цього не буде і поки що буде йти крізь... Тут найближче, що є - це бюро в Росії і я думаю, що найближчими роками це буде йти крізь призму російську. Тому моя позиція - від людей до людей і створення потужних засобів масової інформації, незаангажованих, англійською мовою, можливо, там, арабською, французькою та іншими мовами світу. Німецькою.
Это государственная же должна быть программа.
Russia Today - це державний канал, який фінансується...
Я буквально два слова. Я цифри... Останні, що були, щоб ви розуміли. Вони тратять 90 мільйонів, так? Плюс 50 - це від монополістів. Це десь 140 мільйонів доларів в рік Russia Today. На нашому УТРі, наскільки я знаю, там, десь 10 мільйонів гривень всього виділяється. От і різниця, щоб ми розуміли про які цифри, і де, і що можна зробити.
Кстати, Надежда затронула тему, которая здесь незаслуженно не трогалась. По поводу крупных бизнесменов. Последний Давос. Очень большие обсуждения были с Пинчуком и у Ахметова, и у Таруты по поводу устраивания аналогичных мероприятий. Так что думаю, что форум, кстати, Давосский...вода точит камень. Так что, я думаю, что, если подключиться остальной крупный капитал, то, по крайней мере, со стороны микроуровня, со стороны журналистов, со стороны крупного капитала если будет что-то делаться, тогда, возможно, и государству не нужно будет в этом направлении...
Але, умова - якщо вони сприймуть Україну як свою країну, а не територію для заробляння грошей.
По крайней мере, пока они хотя бы смотрят в нужном направлении, возможно начнут идти.
Поки їм це вигідно.
Если есть какие-то вопросы, вот, их можно задать. А дальше мы пойдём к политологам.
Ну у нас всё-таки есть, у нас есть и FPL, у нас есть Reuters, IPTN, у нас есть Bloomberg, это, правда специфическое... но есть. ОРТ. Это тоже международный корпункт на самом деле.
Абсолютно, все ж пов'язано. Інакше - грандіозний скандал, дійсно.
Ви знаєте, от, якщо предметно. От, ви, мабуть, звернули увагу, якщо ви придивляєтесь, теж саме, BBC World Service англійською, так? Англійською чи, там, іншими мовами. Euronews... То я звернув увагу: останнім часом там постійно крутиться ролик Азербайджану туристичний. І там є веб-сайт, постійно вказаний веб-сайт. То не просто, як у нас, відпочивайте в Україні і запитання резонне: а де?.. Ні, а дійсно: куди поїхати? Я готовий відпочивати, але ж скажіть, куди, так? Я хочу зайти на сайт, щоб сразу мені висвітилися адреси і одразу ж я міг забронювати он-лайн і тому подібне. Там це є. От вам: є, що рекламувати, є всі можливості і це широко рекламується.
А, тоді, хто цим повинен займатися?
Міністерство туризму.
Міністерство туризму. Тобто, державні структури.
Так, так. Зараз те ж саме готує і вже робить Білорусь. В них національна програма розвитку туризму і промоції для іноземних відвідувачів, промоції Білорусі. Тобто, закони - вони ж тотожні, так? Для будь-якої країни. Будь то Буркіна-Фасо чи Україна, чи Венесуела, будь-хто. Щодо засобів масової інформації - я тут не впевнений, що в нас, наразі не можна очікувати щось на зразок кращих ідей. Особливо, коли я дивлюся, в якому жалюгідному, нещасному стані УТР. Ну, боляче ж просто дивитися на цей канал, на його наповнення, на той же біжучий рядок. Хто дасть гроші? Вчора прочитав... вже не знаю, наскільки там роль Кремля, силовиків, але цікаве повідомлення: вже запускається, є проект запуску телеканалу "Русская Европа". Тобто, оскільки кільканадцять, чи скільки їх там, олігархів вже облюбували ту ж саму Британію, Францію, вони хочуть створити проект, от, такого глобального телеканалу. Але ж я кажу: я не знаю, наскільки їх до цього примусили, заохотили чи вони з доброї волі... Але цікаво, що вперше вони вже у виробництво будуть випускати телесеріал, телесеріал на цьому каналі про Путіна. Роль Путіна виконуватиме Бред Пітт. Таке оголошення. Тобто, дійсно, коли в країні ходять грошові знаки, в когось їх дуже багато. Але чи готові на такі речі для іміджу України, там? Нині, там, до цього готові Пінчук, Франчук, так, хто там? Коломойський, який десь там днями заявив, що, якщо Тимошенко стане Президентом, я в еміграцію поїду. Тобто, він не бачить себе, принаймні, як можна бачити в цій перспективі. А держава, тобто платники податків, платити за такі речі не можуть.
Значит, по поводу: вот если есть деньги, что сделать? Значит, вопрос в том, чтобы разработать стратегию... Вот, министерство туризма и сейчас продолжает, запускать такие ролики про снег. Отлично. То есть, слово Украина там есть. Значит, на первом месте должна быть стратегия, разработка, при чём она должна быть разработана нашими чиновниками. На одном из наших, форумов по имиджу Украины были лучшие пиарщики мира из восьми стран, которые занимаются имиджами стран. Одно агетство из Великобританки и одно из Германии заключили с Министерством иностранных дел контракт. Они написали стратегию продвижения имиджа Украины. Провели исследование имиджа Украины в странах (я показывал элементы) и тренинговую программу для госчиновников, чтоб они всё это поняли. Но потом это передали Министерству образования. И всё. Потом прелставители этих агентств сделали доклады на днях пиара, на форуме. Но я к чему веду? К тому, что сами чиновники украинские должны определить для себя национальные приоритеты. Например, для туризма и инвестиций - государство, например. Вот, нам инвестиций из Евросоюза, например, из Германии и Франции, сколько ждать? Если сравнить эти инвестиции с тем, какие могут быть из Китая, то есть, просто мы сможем 1 миллиард долларов с Китаем сделать за, там, ну буквально там, за 1 год, чем с Евросоюзом мы будем 10 лет этот миллиард выпрашивать. Это очень серьёзно. Вот эти приоритеты должны быть выписаны - называется национальные приоритеты. Инвестиционные. И туристические, например, вот, личные контакты: я конечно очень, как бы, за то, чтобы личными контактами, но вопрос в том, как формировать целые потоки туристические. Потому как к нам, ну, приехали из России, Молдавии, Белоруссии в Крым отдохнуть. Мы им там прорекламировали что-то, они уехали назад. Вот и мы обмнениваемся потоками с СНГ постоянно туристическими и там какие-то иностранцы приедут, там... там, например, а вы знаете, вот, воду с собой брать? Это из Германии женщина. Я говорю: зачем? А у вас же ж отравленная вода этим, Чернобылем. Я говорю: та вы что! тут всё нормально! У нас в Днепре купаются. Они вот сейчас... это информационная атака, что Киев - один из самых грязных городов мира. Это я про информационную... Никто не пикнул вообще на эту тему. Государство не ответило, хотя Киев - один их самый красивейших и зелёных городов. В Сене, в Темзе даже купаться нельзя. То есть, оно совершенно, грязные речки, у них даже, не возникает вопроса, что там можно купаться. У нас, в Днепре купаются. По поводу медиа мы сделали одно действие, значит, мы привезли сюда, есть такой рынок новостей - ньюзмаркет - это такой веб-ресурс, на котором можно вешать ролики. Сейчас настолько быстро всё проходит, что видео BBC, CNN, Reuters и все остальные компании пользуются этим ньюзмаркетом. Они из интернета могут, тягать ролики, ну, они поступают из любой страны мира, из 144 стран есть представительства, и сразу выдавать, там, в течение одной минуты сразу в эфир. Для того, чтобы... мы привезли представительство Европы в Украину. Значит, оказывается, 10 украинских каналов пользуются этим ресурсом. Они берут информацию. Там ноль информации о Украине. Чтобы повесить любой ролик туда, нужно 5 тысяч долларов. Но это не деньги, в принципе. Да, но это... но это никому не выгодно, то есть, прорекламировать себя, там... ну подождите, я сейчас докажу. Мы собрали собственников телеканалов и органов, этих самых, государственных, - пресс-службу Верховной Рады, Кабинета Министров и всего. Значит, все послушали, всё нормально, закончилось на том, что из Администрации Президента сказали: о, вы специалист по интернету, вот, ну, посоветуйте по интернету что-то... Идёт очень сильно культурная экспансия, кроме всего. Это в стратегии, это я в приоритетах. Например, почти бесплатные бразильские сериалы в начале насытили полностью наш телеэфир и мы... С помощью телесериалов можно формировать привычки людей. И Путин, и Россия поставили задачу, чтоб вытеснить все сериалы бразильские русскими. И они выпускают, с помощью государственной поддержки около двух... 2600 сериалов, не серий, сериалов в год. То есть, вот такая интенсивность. И мы сейчас их смотрим. То есть, их сейчас очень много. И таким образом, они формируют культурную экспансию. И вот это всё должно быть выписано - стратегии, это должно иметь надлежащее финансирование, а потом, естественно, запускать ролик, когда мы будем знать, какой ролик запускать. Потому как, просто девочку красивую... и написать "Украина", да, и сайт... да, это можно сделать. Но нужно что-то понести с этим мессиджем. Нужно подумать, в каких странах его сделать, какие потоки, например, турист у нас из, например, из Молдавии и турист из США сколько оставляет в Украине денег. То есть, один живёт, там, в "Премьер-палаце", тратит в лучших ресторанах деньги, а из Молдавии он приехал где-то, так скажем, перекантовался и оставляет совершенно, ну, другие деньги. И страна должна выстроить для себя приоритетность стран, в которых она хочет улучшить инвестиционные и туристические потоки. И вот тогда мы сможем сказать: вот, наверное, нам нужен ролик в таких странах вот такой.
Я передам слово Алексею Голобуцкому.
Олексій Голобуцький
Буквально тоді, пару тез. Перше, я впевнений в тому, що наш весь міжнародний імідж, він відсутній через те, що держава ніколи в цьому іміджу не була зацікавлена. До тих пір, поки на одних газових операціях можна буде заробляти мільярди доларів, жодна туристична індустрія, робота з інвестиціями не буде привертати увагу нашої влади, яка абсолютно не залежить від цих чинників, так само, як і більшості населення абсолютно по барабану, скажімо так, скільки грошей приносить туристична галузь в Україні. Чому такі популярні в нас були корейські, китайські і інші східні компанії і фірми, які сюди приходили і робили набагато вдаліший бізнес, ніж західні, наприклад, компанії. Через те, що завжди в бюджеті дуже багатьох цих структур закладений процент на... на хабарі. І коли, до тих пір, поки від чиновника буде залежати, від конкретного чиновника, буде залежати будь-яка інвестиційна привабливість будь-якого об'єкту, до тих пір, звичайно, казати про імідж формування... тобто тут ролик, якщо відповісти на ваше питання, повинен буде складатися так: там не повинен бути об'єкт, там повинно бути обличчя конкретного чиновника з сумою конкретною і що за це дається. От, я думаю, з цього повинен складатися ролик. Все інше - це профанація і, дійсно, коли я дивився декілька роликів рекламних, те, що робить держава - ну, чесно кажучи, краще б взагалі того не робити, ніж займатися таким. Бо, дійсно, людина чує про помаранчеву революцію, там, про щось інше, а бачить якусь жінку в невідомому якомусь національному одязі, зрозумійте, коли ти бачиш людину в ковбойській шляпі, ти розумієш, це вербально, та і по всьому іншому воно якось з'єднується з таким образом, там, Голівуд... коли ти бачиш росіянина, там, з мєдвєдєм, там, чи щось інше, то теж тобі щось... а людина бачить чи то мексиканський одяг, чи то... що то за хлібина, що це за сіль така, дійсно, да, як в тому анекдоті про групу відому. З приводу самого... іміджу, взагалі, державного іміджу. Зрозуміло, якщо жоден політик наш не може відповісти, може, крім Ющенка, що таке Україна взагалі. От, що реально, от, що пропонувати, що таке є Україна. До сих пір ми намагаємось об'єднати Схід і Захід, Південь і Північ, розуміння кожної частини. Приходить один політик до влади - він бачить Україну з гітарою, так би мовити, там, із певними друзями, там, приходить інший політик - він вже... якась трипільська культура і так далі, тобто кожне бачення своєї держави і бачення цієї країни у кожного по-іншому розглядається. І звичайно, вся наша іміджева робота, всі гроші, які виділялися державою на... на цей імідж, вони рекламували як не державу, вони рекламували саме державні органи, м'яко кажучи. Тобто, вони рекламували, що, от, таке-то міністерство, таке-то агенство може зробити те-то, те-то. І так само, проблема виникає, і я думаю, що, впевнений, що не вирішиться проблема, на жаль, це з Євро 2012 року. Ну, воно, можливо, і буде, але просто до тих пір, поки це, ця тема просто, от, чесно хтось візьме на себе відповідальність конкретну відповідальність - чи прем'єр-міністр, і пов'яже це зі своїми електоральними можливостями в майбутньому, так, от, я кажу: я проведу і тому обирайте мере Президентом, до тих пір, значить, через рік в нас просто заберуть це. Що, як чудово позавчора пожартували в 95-му кварталі, що... мова оригіналу, да: учёные провели исследования по поводу того, что останется после ядерного взрыва и останется только одно здание - которое находится возле республиканского стадиона. Це яскравий приклад того... проблема, дійсно, комедійна. Пояснити, наприклад, тому ж китайцю, да, от... Вони готові заради цього, там, ліквідувати всіх, кого тільки... просто реально знищити цілі мікрорайони, поміняти... розумію, що це неправильно в принципі, але ось, оцей приклад і приклад, що стоїть будівля, і це... дісйно, це дуже багато, нам здається, що це... Я постійно дивлюся російське телебачення. На жаль, це наш найбільший, так би мовити... це і туристів найбільше, тому ми не повинні забувати, це і інвестицій достатньо велика кількість і багато-багато іншого. І що показують, по-перше, дійсно, анти-Крим повний постійно, це зрозуміло, вони переорієнтовують споживача на Сочі, розповідається про те, що татари ледве там вже мечеті, на кожному кроці стоять і різниця між чеченцями і кримськими татарами вже практично відсутня. В Україні це... країна, яка не може нічого реалізувати, їм, так виглядає, дійсно, хохлам дали право, в нас, практично, забрали це право проведення цього Євро, практично, дали їм, воно закінчиться тим, що вони нічого в них не вийде. І це формування іміджу, яке держава, не те, що не може вплинути, вона взагалі нічого не робить заради того, щоб зрозуміти, що постійно перебуваючи в чужому інформаційному просторі ні про яку... іміджеву складову держави не можна і казати. Ми... на нас дивляться очима - більша частина світу - очима росіян. І це, тут практично неможливо з цим зробити, бо викладаються величезні гроші на це, абсолютно зрозуміло для чого, в Росії зараз створена структура, яка має представництва в дуже багатьох країнах, всіх політтехнологів, яким робити нічого, в принципі, зараз в Росії, бо там вибори вже робляться зовсім іншими, їх всіх порозкидали по... один працює в Америці, інший працює в Європі - вони займаються тим, що представляють... там не те, що 3 мільйони, там мова йде про... там, на Сполучені Штати, здається 80 мільйонів, тільки на Сполучені Штати в рік буде виділятися 80 мільйонів доларів. Тобто, казати про те, що ми можемо конкурувати з Росією шляхом того, що ми покладемо гроші там, чи що... Треба розробити концепцію, брати відповідальність держави за це і, скажімо так, хоч якийсь один конкретний посил, що є така Україна. І останній момент - це, звичайно, без чого, ми кажемо постійно про це... якщо бізнес національний не буде в цьому зацікавлений, то реально... є приклад Австралії, яка, в принципі, про неї світ знав, що це не тільки країна кенгуру 20 років назад. Країна практично нічого не вкладала, практично. Там зацікавили... вони просто давали такий сертифікат, можливість кожному бізнесмену, який, грубо кажучи, використовувати імідж Австралії, щоб на кожному товарі стояло це кенгуру, там, made in Australia, і вони вкладали гроші в національний бізнес і про Австралію б знав весь світ і Австралія при всій своїй закритості, це дійсно достатньо закрита країна, вона має і непогані постійні інвестиції величезні, і туристичний бізнес там розвинутий, і так далі і так далі. І дуже багато людей, для багатьох людей їхати, летіти 8-11 годин чомусь привабливіше, побачити практично, там, пустелю і без нічого, ніж витратити 20-30 хвилин на літаку і приїхати в сусідню державу, яка має... я кажу, захисника України, наприклад. Бо Україна, Україна - це біла пляма, просто.
Для вновь прибывших участников пути улучшения имиджа. Есть слово сказать, или надо подготовиться чуть-чуть?.. Тогда Ярослав как политолог. Журналисты у нас будут тогда завершать.
Ярослав Павловський
Я хочу продолжить тот тезис, который сказал сначала Денис, а потом Алексей, но не развернул его. Я считаю, и это мнение большинства экспертов, о том, что эту проблему неровности внешнеполитического имиджа может решать крупный бизнес. И здесь я бы хотел обратить ваше внимание на те данные, которые приводятся в аналитической записке, розданной участникам круглого стола. В частности, речь идёт о рейтингах. И если вы посмотрите на рейтинги, какое отведено место Украины в мире, можно проследить очень интересную тенденцию: после "помаранчевой революции" рейтинги надежд так называемые, они поползли вверх. То есть, инвестиционная привлекательность и свободность экономики росли и, вот, в недавнее время они начали падать, причём падать рейтинги начали тотально, и позитивную динамику демонстрирует только один рейтинг украинцев - это уровень самых богатых людей мира. Вот если мы посмотрим по списку Forbes, украинцы увеличили своё благосостояние - самые богатые, 7 миллиардеров - ровно в два раза. Сегодня эта цифра составляет 29 миллиардов долларов. При этом большинство западных экспертов говорит о том, что эта цифра недооценена как минимум на 50-150%. То есть, это в 1,5 - в 3 раза. И здесь я хотел бы обратить внимание на тот факт, что все основные инициативы, глобальные инициативы, международного характера по формированию внешнеполитического имиджа Украины - они все являются частными инициативами. Обратите внимание: там, скажем, Евро-2012 - частная инициатива, условно говоря, Суркиса, Евробачення мы достигли благодаря частной инициативе Русланы, которая с успехом потом была провалена. И, вот, я хочу в этом контексте обратить ваше внимание ещё на один факт: на банковскую систему Украины. Последние два-три года украинские олигархи или бизнесмены продали порядка 12 банков. Я могу их перечислить: Аваль, Укрсоц, Правэкс, Укрсиб, Тас, Мрія, в стадии продажи, я так понимаю, будет Укргаз в ближайшее время. О чём это говорит? Приходят, в основном, иностранные западные банки - шведские, итальянские, немецкие и венгерские. Все эти банки вынуждены будут работать на украинском рынке и каким-то образом формировать, в том числе, и украинский внешний имидж. В связи с этим, я хочу сделать такую, несколько контраверсионную реплику о том, что создавать внешнеэкономический имидж Украины будет крупный бизнес. И задача государства в этом контексте просто ему не мешать.
Ну что? Обозреватели международные. Телеканал "Интер". Теперь уже сотрудник журнала "Профиль".
Я хочу немножо пару замечаний, буквально, сделать абсолютно из другого своего опыта. Мне повезло в 2001-2004 годах реализовывать информационные кампании НАТО и Европейского союза в Украине. Вот, работая плотно четыре года в этой сфере и элементарно читая самые практические документы - это техническое задание, которое нам предоставлялось, когда речь шла о гранте, о тендере на реализацию этой информационной кампании, первое, что было очевидным, - это чётко сформулированная задача, проистекающая из того, что была чётко формулирована во-первых линия генеральная относительно Украины, и во-вторых очень чётко была сформулирована та вещь, которая называется зона интересов. Вот, говоря об имидже, точнее, о его размытости, о его, возможно, отсутствии в самых худших вариантах, я думаю, нужно сказать о том, что до сих пор, на мой взгляд, у страны большая проблема с тем, что называется зона интересов Украины. Вот, если задуматься над тем, что такое зона интересов Украины, 100% - это Европа, а вот что, кроме Европы? То есть, говоря о России, у нас возникают сразу противоречивые какие-то заявления - это зона интересов или не зона интересов Украины? Говоря, там, например, о Латинской Америке или об Африке, в мире территории с огромным потенциалом и денежным, и ресурсным и так далее - это зоны интересов Украины или не зоны интересов Украины? Соответственно, как формировать внешнюю политику относительно этих зон интересов под вопросом и, соответственно, какой имидж хочет иметь Украина, например, не в Европе, а в Африке или в Латинской Америке? Чего Украина хочет добиться? То есть, речь идёт о том, что не поставлена задача до сих пор в формировании имиджа, то есть, какой имидж нужен Украине? Не с точки зрения того, что это демократическая, экономически развитая страна с рыночной экономикой, а какие-то абсолютно конкретные задачи, которые страна ставит перед собой в конкретном регионе. То есть, это экономическое присутствие, это гуманитарная составляющая, это... не знаю, там, цитируемость и влиятельность на уровне каких-то культурных или, там, социальных вещей, то есть в чём состоят интересы? Вот в этом, мне кажется, базовые недостатки, базовые проблемы, а уже вложения или невложения денег, не знаю, там, верная или неверная интерпретация страны за рубежом - это уже вторично.
Спасибо. И Виталий Бала подведёт итоги, и мы будем плавно завершаться.
Я спробую підвести, бо така цікава вийшла, до речі, картина. Записував пропозиції і фактично мова йде про ведення виборчої кампанії. То, що тут було. От, наприклад, треба написати обов'язково концепцію або стратегію, говорили, от, два політтехнологи. Треба ж обов'язково це написати. Це як під час виборчій кампанії пишеться. Треба дійсно визначити ці інтереси, тобто для чого це робити, че раз. Потім треба провести тренінг чиновників, які не розуміли нащо це робити, як роблять, коли, да, наймають агітаторів, їх підтримують для того, щоб вони ходили від дверей до дверей, про що ви говорили, залучати цих іноземців, щоб вони сюда їхали, і саме потім основне - це поговорити з великим бізнесом, за все це хтось має заплатити. Тобто... Абсолютно правильно. Показати все це по тєлєку. Тобто, як би ми не ходили, не говорили, але, в принципі, на сьогоднішній день, мені здається, що це, от, глянь - можна і почати це робити, бо що стосується державних органів, ви знаєте, ми по-моєму, в 2005 році намагалися, щоби Зінченко був цим Держсекретарем, з Зубківським тоді зутрічалися, намагалися, дійсно, щось... В них була якась мета, в іміджі України десь просунутись, в них було перше питання: вони сказали, а що ви можете зробити для іміджу влади нашої, щоб ми перед нашими людьми хорошо виглядали, давайте ми з вами підпишемо якусь таку угоду, а ви будете займатися як раз іміджем влади для людей. Тому, мені здається, небажання, або нерозуміння нашими чиновниками, наскільки це, справді, важливо... мене "терзают смутные сомнения" з приводу того, що, можливо, вони і не є тими, як кажуть, національними державними діячами, да? Бо якби вони думали про державу, про якісь національні інтереси, вони абсолютно мали би ще років 10 назад все це зробити. Це дійсно треба писати серйозну, про що говорив, якщо вже так, без жартів, Денис, серйозну стратегію, концепцію. Це мають знати, в принципі, всі, довести до всіх громадян, куди ми рухаємося, що ми збираємося робити, і щоб, дійсно, ті, які кудись, когось сюди, скажімо так, заманювали чи, вони знали, про що їм говорити, яким чином доносити, тобто мають вироблені бути і ті же месиджі, і слогани, які мають постійно вживатися. І в цьому контексті, думаю, що цей круглий стіл, який ми сьогодні, скажімо, спробували, щоб він дав якісь конкретні рекомендації... ми ж бачимо, що нам треба просто будувати виборчу кампанію України. Сподівюся, що всі разом ми потихеньку почнемо в цьому напрямку рухатися і вас всіх до цього закликаю.
Последняя ремарка. Второе заседание у нас было посвящено проблемам выборов мэра Киева, когда никто нам не верил. Казбек Бектурсунов мне вообще сказал, что выборов никогда не будет. Буквально через пару дней после проведения круглого стола выборы таки состоялись. Я надеюсь, что избирательная кампания по имиджу Украины после этого круглого стола хотя бы каким-то образом начнётся. Спасибо всем.
