Шановний Йосипе Вікентійовичу, останнім часом однією з актуальних тем Ваших інтерв'ю стала тема роботи регуляторних органів, і зокрема - Національної комісії з питань регулювання зв'язку (НКРЗ).

Враховуючи те, що Ваші висловлювання тиражовані в десятках ЗМІ, а саме питання є дуже важливим для галузі, ми вважаємо за доцільне висловити свою точку зору в формі відкритого листа.

Ваші претензії можна розділити на дві частини:

• претензії до роботи діючого складу НКРЗ;
• те, що НКРЗ повинна бути в системі Міністерства транспорту та зв'язку, а не незалежним регуляторним органом, як зараз.

Ми категорично не згодні з Вашими висловлюваннями і приводимо наступну аргументацію:

Із заяви Вінського Й.В. перед журналістами : "Те, що ми маємо в комісії - це чисті наслідки не зовсім коректного підходу до кадрових рішень у формуванні цієї комісії. В комісії повинні бути задіяні фахівці, які мінімально причетні до бізнесу та політики".

Для довідки:

Склад Комісії - Голова та сім членів комісії.

Їх трудовий стаж тільки у галузі зв'язку нараховує 181 рік, або 22 роки в середньому на кожного.

П'ять членів Комісії мають звання "Почесний зв'язківець України".

Члени комісії закінчили 12 вищих навчальних закладів у галузі зв'язку.

В складі Комісії працюють доктор та кандидат технічних наук ( у галузі зв'язку), а також лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки.

Ми маємо всі підстави стверджувати, що в теперішньому складі Комісії працюють висококваліфіковані, дипломовані спеціалісти з великим досвідом роботи та авторитетом в галузі.

Важко зрозуміти, з яких мотивацій Ви, шановний Йосипе Вікентійовичу, вважаєте за можливе ставите під сумнів фаховість цих професіоналів. Тим паче це виглядає не дуже коректно з урахуванням нетривалості Вашої роботи в галузі і тим, що НКРЗ, як центральний орган виконавчої влади із спеціальним статусом, підпорядкований безпосередньо Кабінету Міністрів України.

Наступне. Члени комісії не перебували і не перебувають в політичних партіях, і тільки один із членів комісії у минулому мав відношення до середнього бізнесу (директор підприємства, яке не має відношення до жодної з фінансово-промислових груп України).

На сьогодні ніхто в галузі не зможе аргументовано звинуватити членів НКРЗ у заангажованості будь якою бізнес-структурою. Тільки за період з 3 жовтня 2006 по грудень 2007 діяльність Комісії 11 разів перевірялася різними контролюючими органами. НКРЗ надала відповіді на 6 запитів Генпрокуратури, 5 - СБУ, 12 - підрозділів МВС. Жодна перевірка не виявила зловживань з боку Комісії.

Можливо саме тому, що Комісія виявилася насправді незалежною, у багатьох і з'явилося бажання зробити її якщо не керованою, то підконтрольною.

Незважаючи на всі труднощі та перепони в роботі, НКРЗ за короткий період її функціонування було розроблено та впроваджено більше 40 нормативно-правових актів, зокрема:

• Ліцензійні умови користування радіочастотним ресурсом;
• Ліцензійні умови здійснення діяльності у сфері телекомунікацій;
• Положення про порядок регулювання номерного ресурсу;
• Порядок проведення конкурсів або тендерів на отримання ліцензій на користування радіочастотним ресурсом;
• Положення про Державну інспекцію зв'язку;
• Порядок залучення позабюджетних коштів на проведення конверсії радіочастотного ресурсу тощо.

НКРЗ брала активну участь у розробці більше 100 актів Уряду та законопроектів, що стосувалися галузі зв'язку.

Впроваджено 7 перспективних радіотехнологій з 9-ти, передбачених Планом використання радіочастотного ресурсу України.

Вперше в Україні успішно проведені публічні конкурси на отримання ліцензій на користування радіочастотним ресурсом України .

НКРЗ видала ліцензій та забезпечила надходжень до Державного бюджету більше, ніж Держкомзв'язку та Мінтрансзв'язку за усі попередні роки. Так, до 2005 року було видано 299 ліцензій і надходження склали 264 млн. грн., в той час як за 2005-2007 роки НКРЗ видала 619 ліцензій і забезпечила надходження більш ніж 700 млн. грн..

Результатом діяльності НКРЗ стало зростання конкуренції, бізнесової активності операторів, економічних показників галузі зв'язку в цілому.

Вся ця інформація опублікована на сайті НКРЗ та у її річних звітах за 2005, 2006 та 2007 роки.

Ми згодні з думкою, що тимчасова невизначеність в діяльності НКРЗ негативно впливає зараз на галузь. Але до чого тут фаховість, причетність до бізнесу і політики членів Комісії? Причина проблеми відома всім. Вона полягає в деяких протиріччях у чинному законодавстві. Тому потрібні розумні компроміси, а не "полювання на відьом". Ми впевнені, що Президент України і Прем'єр-міністр найближчим часом знайдуть формулу компромісу і приймуть виважене рішення, з урахуванням завдань і функцій НКРЗ.

Із заяви Вінського Й.В. перед журналістами : "Я вважаю, що такий регуляторний орган (НКРЗ) повинен бути в системі Міністерства транспорту і зв'язку".

Для довідки:

148 країн-членів Міжнародного союзу електрозв'язку - впливової міжнародної організації у сфері телекомунікацій, яка діє під егідою ООН, і членом якої є Україна - створили відокремлені регуляторні органи як державні органи влади із спеціальним статусом.

Розмежування функцій управління та регулювання між різними органами влади, створення національних регуляторних органів є однією з основних вимог законодавства Європейського Союзу, членом якого прагне стати Україна.

Саме тому Україна, наслідуючи досвід європейських країн та виконуючи свої міжнародні зобов'язання, у тому числі, щодо вступу до СОТ, розробила законодавчу базу і створила національний регуляторний орган в галузі зв'язку - НКРЗ - центральний орган виконавчої влади із спеціальним статусом, підпорядкований Кабінету міністрів України.

У всіх країнах - членах ЄС діє стандартна модель розподілу владних функцій:

• міністерства - формування політики і володіння державною часткою власності операторів зв'язку;
• національні регуляторні органи - регулювання діяльності на ринку телекомунікацій ;
• суб'єкти ринку - діяльність на ринку телекомунікацій.

Розподіл функцій управління і регулювання між різними органами влади є запорукою неупередженості рішень для різних суб'єктів господарювання, незалежно від форми власності (державні і недержавні), величини статутних капіталів та частки на ринку. Тим більше, що держави (в особі міністерств, яким в Україні є Мінтрансзв'язку), керуючи власними підприємствами, самі виступають суб'єктом підприємництва на цьому ринку.

У нашій країні питання незалежності регуляторного органу набуває особливого значення. За три роки діяльності НКРЗ змінилося 5 міністрів транспорту і зв'язку, кожен з яких був представником конкуруючих політичних сил, а то й інтересів фінансово-промислових груп. Що б було з галуззю, якби кожний з міністрів мав можливість "керувати" НКРЗ відповідно до власних, як правило, кардинально протилежних бачень напрямків розвитку галузі зв'язку?

Шановний Йосипе Вікентійовичу, сподіваємося що наші аргументи будуть Вами почуті, і важлива тема розбудови галузі буде предметом не тільки для газетних шпальт, а в першу чергу - для професійного обговорення серед фахівців.

З повагою

Народні депутати України

Зварич Р.М. (НУ-НС)

Москаль Г.Г. (НУ-НС)

Мороко Ю.М. (ПР)