Янукович повинен прийняти рішення

Після своєї перемоги на виборах Президент України Віктор Янукович дечого вже домігся. Він скоротив згубні для країни газові субвенції, які роздували імпорт і робили його країну залежною від Росії. Він хоче підняти пенсійний вік і забезпечити наповнення бюджету. Усе це допомогло його країні одержати надзвичайно необхідний кредит у кілька мільярдів доларів від Міжнародного валютного фонду. Ці досягнення український Президент буде виставляти на перший план, коли буде намагатися залучити у свою країну інвестиції.

Але існує й тіньовий бік його правління. Від часу приходу Януковича – вихідця з російськомовного сходу країни – в Україні знову зміцнився вплив  олігархічної системи, що складається з мільярдерів, які прорвалися нагору і в багатьох колишніх республіках Радянського Союзу поділили між собою цілі регіони. Насамперед посилився вплив газового лобі. Останнім часом почали вимальовуватися контури угод у газовій сфері, які дадуть їх учасникам змогу одержати мільярди доларів, включаючи й ті суми, які зараз перекачує в Україну Міжнародний валютний фонд.

Майже монопольне становище "корпорації" (так у Києві називають мережу багатих і впливових людей) завдає шкоди свободі слова, а гальмівний вплив добре вкорінених економічних інтересів на переговори з Євросоюзом щодо вільної торгівлі підриває процес відкриття в напрямку Заходу. Олігархічна система автоматично віддаляє Україну від Заходу й наближає її до Москви. Існують ознаки того, що газове лобі знову почало використовувати спецслужбу СБУ (відросток від КДБ). Свідчень журналістів, депутатів й іноземних представників про стеження й таємне підслуховування  стало набагато більше. Зміни в судовій системі зробили доступнішою для "вертикалі влади" можливість впливати на суддів, і в результаті й без того невеликій кількості опозиційних телеканалів стає усе складніше захищати свої інтереси в суді.

Однак Київ - це (поки ще) не Москва. Янукович прийшов до влади не в результаті якихось сумнівних маніпуляцій. В Україні вбивства журналістів  й ескадрони смерті не є явищами повсякденного життя. Однак Президент України насамперед своєю кадровою політикою (один із провідних олігархів, приміром, очолює спецслужбу, а також засідає в надзвичайно впливовій Вищій раді юстиції) змушує сумніватися в тому, що він може й хоче контролювати ці великі фігури тіньового світу.

У Європи є інтереси в Україні. Вона має велику кількість стратегічних ресурсів, не кажучи вже про її відому газотранспортну систему. Україна – один із найважливіших експортерів зернових у світі й, крім того, вона є великим виробником озброєння, а її родовища урану належать до найбільших на континенті. Європа повинна залучити ці багатства на свої ринки, а не залишати це на відкуп непередбаченим монополіям російської сфери впливу. Взаємовигідним для всіх сторін може бути й розвиток значного інвестиційного потенціалу.

Однак для цього кошти європейських інвесторів в Україні мають бути гарантовані. Суди повинні здійснювати правосуддя й не піддаватися тиску, а вільні засоби масової інформації й вільні вибори повинні утримувати владу від зайвих спокус. Янукович повинен вирішити, чи хоче він бачити країну, побудованою за пострадянським зразком, тобто як режим, у якому існує певна кількість надбагатих, тоді як більшість населення авторитарне керівництво спокійно утримує на вкрай низькому рівні. Або він хоче бачити динамічне суспільство, яке за зразком східноєвропейських і центральноєвропейських держав буде пов'язане з енергією Європи.

Автор Конрад Шуллер (Konrad Schuller), Frankfurter Allgemeine Zeitung, Німеччина.

Переклад: ИноСМИ