Чорнобиль: туристичне самогубство

Не так давно ми готові були віддати практично все за пару путівок в оздоровниці нашої батьківщини: відпочити після шумних міст з їх пилом, відходами в тихих і чистих місцях, послухати спів пташок. Сьогодні ж багато хто, очевидно, вирішив вибивати клин клином - після шуму мегаполісів їх, зважаючи на все, може заспокоїти тільки спів дозиметра, що заводиться від радіаційного поля "курортної" землі.

Зона відчуження - саме так називають територію, куди практично не ступала нога людини майже 20 років. Але не так давно Чорнобиль - земля смерті майже в 2,5 тисячі квадратних кілометрів - став принадою для туристів і просто зівак. Мовляв, де ще можна побачити занедбане місто з мутованими тваринними й незмінно рудими лісами... Де ще можна побачити в ставках десятки великих рибин на один квадратний метр, сомів по два метри завдовжки, де ще вони купаються в радіоактивному мулі й харчуються недопалками...

Тут замість людей реальними сходами піднімаються намальовані на стінах персонажі, тут видувають мильні бульбашки і граються машинками тільки намальовані діти. Після вмить   евакуйованого населення тут залишилися лише чорні тіні на стінах. Тут на вулицях застигли іржаві мотоцикли, а крізь бетон і на дахах ростуть дерева.

Дивно, що багато хто вважає 20-річний строк достатнім для спокійного відвідування таких місць. Адже те, що сталося в 1986 році, не "вивітриться" ще майже тридцять тисяч років - такий період напіврозпаду плутонію. Тобто ще сотні поколінь Чорнобиль має бути приречений на самотність. Проте сюди, як і в інші подібні місця (наприклад, індійський Бхопал ) продовжують їхати тисячі туристів з усього світу. Такі тури займають близько 9% світового ринку туристичного бізнесу.

Що стосується українського Чорнобиля, то вже зараз саме Міністерство з питань надзвичайних ситуацій докладає усіляких зусиль, щоб всі охочі могли туди потрапити. Пояснюють це правом людства на інформацію. Але ж  її можна надати, й не наражаючи людей на небезпеку. В цьому разі інформація саме про небезпеку відвідування часто не повідомляється.

А інформація така. Природне тло опромінення близько 10 мкр/год., норма - 25 мкр/год., безпечне тло - до 30 мкр/год. Що стосується Чорнобиля, то тут тільки середнє тло коливається поблизу 40 мкр/год. Але є "плями" (і вони всюди), де дозиметри відмовляються працювати, адже тут зашкалює за 10-11 тисяч мікрорентгенів. Навіть за 10 км від станції дозиметр починає пищати без угаву. Що стосується окремих точок, таких як, наприклад, пам'ятник партизанам Великої Вітчизняної війни, то тут чіткий 1 рентген за годину. І це при тому, що смертельна доза радіації для людини 250 мкр/год. Тобто досить провести в таких умовах кілька хвилин - і променева хвороба вам забезпечена. Причому небезпечне не саме опромінення як таке, а гарячі частки - дрібний пил, який при потраплянні всередину смертельний для людини.

Часто можна зустріти інформацію про те, що боятися вже нічого, а спеціальні прилади, одяг і т.ін. - це лише запобіжні заходи. Гіди туристичних компаній водять відвідувачів старше 18 років, як самі й стверджують, тільки "протоптаними" дорогами (мохи й інша рослинність випромінює радіацію) і не надто забрудненими місцями з особистими радіаційними дозиметрами. А після прогулянки радять просто випрати одяг. Заспокоюють, що опромінення тут всього лише вдвічі-втричі вище, ніж у Києві й менше, ніж при медичній рентгенографії. Добре, тоді простий розрахунок: пройдіться в Києві біля стін Київської міської адміністрації, посидьте всередині панельних будинків Оболоні й помилуйтеся на пам'ятник Тарасу Шевченку. Складіть відповідно 43 мкр/год., 30 мкр/год., 28 мкр/год. і помножте "удвічі-втричі"... І це не рахуючи щоденного опромінення мобільними телефонами й використання матеріалів, привезених зі смертельної території.

Звичайно, частіше ми про це й не знаємо, але мародерів у Чорнобилі більш як досить. Будматеріали, ліс, кольоровий метал, деталі з кладовища техніки, яку використовували при ліквідації наслідків аварії й поряд з якою дозиметри зашкалюють - все це зараз перебуває на території інших населених пунктів. В інтернеті є відеозаписи, на яких видно, як мародери тоннами вивозять батареї для опалення. А хтось навіть намагався вивезти гінекологічне крісло...

Останнім часом стало популярним їздити в Чорнобиль, щоб на власні очі побачити те, що відтворено в такій відомій комп'ютерній грі, як S.T.A.L.K.E.R. (гра з реальними об'єктами міста Прип'ять і ЧАЕС). Самі ж сталкери - аматори екстремального туризму - за 100 доларів проведуть поза екскурсією в саме серце "смертельної землі". На фото таких туристів можна побачити їхні веселі обличчя, забави на радіоактивній рослинності. І мало хто знає, що деякі з фотографів, які робили тут знімки для гри S.T.A.L.K.E.R. кілька років тому, уже зараз ходять без волосся й без зубів...

Наслідки катастрофи можна побачити вже сьогодні. Так, у чорнобильських тварин спостерігається раннє статеве дозрівання і скорочення строку життя на третину. У народжених з того часу дітей 88,5-кратне збільшення випадків раку щитовидної залози. А доларів за 400 за екскурсію сьогодні можна легко "вкрити" своє тіло виразками і втратити зір. І це тільки початок.

Звичайно, багато розповідей, наприклад, про надзвичайних тварин та інші аномалії іноді перебільшені. Правда в тому, що тут відродилися популяції тварин, які вимирали, оселилися орли, це одне з небагатьох місць, де можна зустріти чорного лелеку. Тут розвелося багато кабанів і зайців, і навіть коней Пржевальського, які втоптують радіацію в землю. Але мисливці ганяються за тваринами навіть у такому "заповіднику". І думають, що підстрелили безпечного звірка (адже біля нього дозиметр майже не заводиться), тоді як справжній рівень радіоактивності з'ясується після спалювання туші...

Питання про те, чому тварини не йдуть звідси, залишається загадкою. Можливо, природа до них менш жорстока, а заселені людиною території з пестицидами, промисловістю, вихлопними газами і глобальною людською дурістю для них - набагато небезпечніше середовище, ніж уся радіація світу.